Коли з’явився перший одяг для купання? Ймовірно, тоді, коли люди усвідомили всю красу та користь водних процедур. Звичайно, дві тисячі років тому чи більше такі вбрання не мали нічого спільного із сучасними пляжними костюмами. Так, у Стародавньому Римі купалися, обернувшись шматком тканини, або взагалі без одягу, особливо не переживаючи з приводу наготи. Ближче до двадцятого століття, коли умовності правили балом, жінки, та й чоловіки теж були обмежені масою упереджень і стереотипів, що загалом зводилося до простої ідеї: хочеш купатися, лізь у воду в одязі. Можна тільки уявити, скільки незручностей завдавало таке купання, особливо, якщо врахувати, що до подолу сукні прив’язували грузики, щоб спідниця не піднялася у воді і не оголилися «тили». 
Як не дивно, але появі такого поняття, як купальний костюм, сприяв технічний прогрес. Судіть самі: з розвитком мережі залізниць у людей з’явилася можливість подорожувати та їздитина відпочинок до морського узбережжя, а відпочивати кілька днів поспіль на пляжі, знемагаючи у задушливій сукні, мало кому хотілося. Поступово тодішні модельєри почали пропонувати полегшені варіанти пляжного одягу, який був, звичайно ж, скромним, але не сковував рухів і відшивався з легких тканин, що вже можна вважати величезним проривом. Переглядаючи ретро фото, можна побачити, що найперші в історії купальники були комплектом з подовжених панталонів і туніків, які підв’язувалися поясом. І найголовніше: «купальник» обов’язково треба було носити з панчохами чорного кольору, а у воду входити у взутті. Тільки найсміливіші наважувалися порушити ці правила і, тільки уявіть собі, купатися босоніж! 
У дев’ятнадцятому столітті, де- то в 80-х роках, модельєри пошкодували жінок, а громадськість милостиво поступилася, після чого у продажу з’явилися перші злиті купальники. які являли собою кофтинку та шортики, пошитіразом. Звичайно, обійтися без спідниці, що прикриває коліна, не можна було навіть під час купання.
У першій половині двадцятого століття розміри купальників стрімко зменшуються – дівчатам дозволяється бути сміливішими, і до кінця 20-х років дами вже дуже хизувалися в модних купальних костюмах, більш- менш схожі на сучасні купальники. До речі, саме в цей час було створено перший купальник. Просунуті модельєри того часу спочатку ризикнули відмовитися від рукавів, потім прибрали довгі панталони, потім зробили більш приталений силует, і, зрештою, вирішили, що настав час показати тіло, оголивши не тільки руки і ноги, а й живіт. Шилися тодішні купальники з натуральних тканин, таких як трикотаж, ситець чи бавовна – миленько та зі смаком. 
У 1946 році у світі пляжної моди сталося щось: модельєр Луї Реар створив модель купальника під назвою «бікіні». Це були коротенькіплавочки та вузенький бюстик – на такий ризикований крок не наважувався ніхто, і сміливість зіграла на руку дизайнерові. Поки маси розводили полеміку на тему того, чи прийнятний такий купальний костюм для пристойної жінки, найпросунутіші модниці вирішили, що вистачить кутатися в балахони і охоче відгукнулися на пропозицію Луї носити відкриті купальники бікіні. 
До цього дня купальник бікіні вважається найпопулярнішим, зручним тапрактичним для дівчат будь-якої фігури та статури. Сьогодні дизайнери обігрують відомі всім моделі відрядних та роздільних купальників, роблячи ставку не на новизну крою, а на експеримент із фактурою, тканинами, декором та кольоровою гамою. Сучасна пляжна мода лояльна і не заганяє жінок у суворі рамки: кожна може вибрати купальник на свій смак та колір. 